Піч для лазні
| Піч-кам'янка повинна задовольняти такі вимоги: — нагрівати повітря в парильні до температури не менш як 45° біля підлоги і 95° під стелею; — забезпечувати утворення пари при поливанні каменів водою; — не виділяти дим і газ; — бути економічною. Залежно від способу розміщення бувають печі з відкритою і закритою кам'янкою. Вибір типу кам'янка залежить від того, як використовують лазню. Відкрита кам'янка доцільніша, якщо паряться в один день кілька людей, тому що вона швидко нагріває парильню, але під дією води швидко й остигає. При відкритій кам'янці камені вкладають купою над паливником.  У печах із закритою кам'янкою для передачі тепла кам'янка на рівні чи
ледве вище верхнього ряду каменів зроблені парові дверцята. При
спалюванні палива дверцята закриті і дим не проникає у приміщення.
Перед заходом у лазню дверцята відкривають і прогрівають парильню до
температури 50—60°. Для нагрівання печі із закритою каменкою потрібно
більше часу і палива. Цю піч починають топити за 2—3 год до
відвідування лазні. За рахунок акумуляції тепла кладкою і каменями піч
із закритою каменкою створює високу температуру в парильні не тільки
під час парення, а й у наступні один—два дні. У російській лазні
звичайно встановлюють печі із закритою кам'янкою.Печі для індивідуальних лазень роблять цегляними чи металевими. Вони прості і надійні, теплоємні, створюють сприятливу атмосферу здорової пари. Цегляна кладка захищає зовнішню стінку від перегрівання і знижує її температуру. При цьому каміння нагрівається до 1000° у нижній зоні і до 500° — у верхній. За такої температури сажа, що осідає на камінні, вигоряє. Така властивість теплоємних печей-кам'янок пропускати продукти згоряння через кам'яне засипання дозволяє значно спростити їхню конструкцію. Основою печей масою понад 750 кг слугує фундамент, а з меншою масою — бетонна підлога без фундаменту. Глибина його закладення — 0,5 м від поверхні землі, розмір на 5 см більший, ніж піч (у кожний бік). Фундамент виготовляють з бутового каменю і бетону. Зверху фундаменту укладають ряд цеглин і влаштовують гідроізоляцію з двох шарів руберойду чи пергаміну. У паливнику для кращого горіння палива необхідна колосникова решітка. При використанні дров її укладають на одному рівні з топковими дверцятами. Паливник для кам'яного вугілля має неглибоку шахту, в якій решітка встановлена на глибині до 300 мм від рівня топкових дверцят. Крім того, по обидва боки і позаду паливника влаштовують невеликі скоси, щоб під час спалювання вугілля скочувалося вниз і після закінчення горіння колосникова решітка була закрита розпеченим і прогорілим вугіллям. Мінімальна товщина зовнішніх стін паливника — півцегли (120 мм). Зольник розташований під колосниковою решіткою і призначений для зберігання золи, що утворюється при спалюванні твердого палива, і для регулювання подачі повітря в топковий простір. У разі відсутності зольника повітря надходить у паливник через дверцята і не проходить крізь товщу палива і воно згоряє не повністю. Подачу повітря в зольник регулюють піддувальними дверцятами. При потраплянні у паливник надлишку повітря температура в зоні горіння знижується, процес згоряння палива погіршується. При недостатньому припливі повітря внаслідок утворення продуктів неповного згоряння горіння протікає нерівномірно. У горловині димоходу чи в димовій трубі лазневих печей для регулювання тяги також установлюють засувку. Коли паливо повністю прогоріло, засувку закривають. Якщо в паливнику до моменту закривання димаря залишилися незгорілі головешки чи вугілля, то при нестачі повітря утвориться чадний газ, що може стати причиною отруєння. Якщо догоряння головешок затягується, то холодне повітря, що проникає через закриті колосникові грати винесе із собою велику кількість тепла. У разі використання кам'яного вугілля в засувці чи у в'юшці, що закриває димар, роблять отвори діаметром 20 мм для видалення чадного газу. Камені в кам'янці розміщають у димоході на решітках зі сталевих прутів діаметром 4—6 см чи з цеглин, покладених із проміжком для проходження димових газів. При безупинному спалюванні дров у кількості 2,5 кг на 1 м2 площі лазні температура кам'янки сягає 500—600°, що достатньо для нагрівання парильні. Маса каменів для кам'янки в лазні залежить від об'єму парильні і становить 35—45 кг/м3 приміщення. Для кам'янки найкраще підходять кругляки темного чи сірого кольору, розміром небагато більшим за кулак. Темні камені, зібрані біля води, служать довше, тому що вони пройшли природний процес зміцнення. Добирають камені округлої форми, щоб між ними вільно проходили полум'я і дим і забезпечувалося рівномірне нагрівання. Камені з тріщинами застосовувати не слід, оскільки вони легко розтріскуються. Установити дефект каміння можна по глухому звуку, який вони видають при постукуванні по них молотком. Нагріти воду можна в казані, вмурованому в опалювальну піч, чи в змійовику, встановленому в паливнику. Доводити воду до кипіння не слід, щоб не підвищувати вологість повітря у парильні. На рис. а показана цегляна піч для російської лазні із звичайним сталевим кутиком. Вона облаштована топковим і піддувальним отворами. Спалювання палива відбувається на колосниковій решітці, внутрішня поверхня топки виконана з вогнетривкої цегли. Камені укладають на щілинний звід 6. Для поливання каменів водою й виходу пари передбачені дверцята 5. На рис. б зображено піч, яка відрізняється тим, що камені поміщають у металевий ящик 13, що не має отвору для виходу пари. У цегляній печі може використовуватися старий казан для варіння їжі, встановлений нагору днищем, на яке укладають камені (рис. в). Печі з металевого листа зсередини викладені вогнетривкою цеглою (рис. г). Камені поміщають у місткість з кришкою. Після поливання розжарених каменів кришку закривають. Металеву піч (рис. д) можна застосовувати в лазні й сауні. За товщиною зовнішніх стінок і характером тепловіддачі розрізняють печі товстостінні з товщиною стінок у зоні паливника в цеглу, тонкостінні з товщиною в півцегли, інших стінок — чверть цегли (періодичної дії і тривалого горіння), тонкостінні з металевими стінками з футеруванням і без нього (тривалого горіння). Піч розміщають у стіни поруч з вхідними дверима, напроти вікна: є природне освітлення і подавати дрова можна чрез вікно, а не нести через приміщення. Дверцята печі можуть відкриватися в паррильню, але краще — в тамбур: не треба входити в парильню при топці. Дверцята варто розташовувати по можливості ближче до підлоги.  А. Є. Безуглий | |
| Просмотров: 1003 | | |
| Всего комментариев: 0 | |