Крокви лазні
 При спорудженні даху необхідно враховувати, що дах витримує
навантаження від вітру і снігу. Найменше снігу накопичується (чи його
взагалі не буває) на плоских дахах, з яких сніг здуваєтся вітром. Якщо
лазню планують будувати на відкритому, що продувається, місці, доцільно
для неї зробити односхилий чи двосхилий дах з невеликим нахилом і без
горища. У цьому разі конструкція даху набагато спрощується. Але як
покрівельний матеріал тоді доведеться використовувати тільки руберойд,
дахове залізо чи алюмінієвий гофр.Азбоцементні хвилясті листи не придатні для таких малих нахилів, покрівля починає швидко протікати. Кут нахилу покрівлі з шиферу має бути не меншим за 30°. До речі, на покрівлях з кутом нахилу 30—45° снігу за зиму збирається найбільше, і вага його може сягати небезпечних значень. У будь-якому разі про це треба гарненько подумати, розпочинаючи будівництво. Додамо ще, що покрівлі з нахилами від 0 до 2,5° вважаються плоскими, а з нахилами 2,5° і більше — скатними. Той чи інший нахил даху створюють залежно від кліматичних умов і матеріалу покрівлі. Якщо випадає багато атмосферних опадів, нахил даху роблять більш крутим, і навпаки. Взагалі нахил коливається від 10 до 60°. На круту покрівлю потрібно більше матеріалів.  Нахил крокв і висоту конька визначають по косинці або обчислюють математичним шляхом. Щоб знайти висоту конька математичним способом, треба половину ширини прольоту будинку помножити на відносну величину, що наведена в таблиці для кожного кута нахилу покрівлі. Перевіримо це правило на такому прикладі. Ширина спорудження — 8 м. Потрібно визначити висоту підняття крокв при нахилі покрівлі 25°. Половину ширини прольоту, тобто 4 м, множимо на відносну величину 0,47, одержуємо 1,88 м, тобто крокви повинні бути підняті на висоту 1,88 м. Звичайний дах лазні складається з несучої частини (крокв і решетування) та зовнішнього покриття — покрівлі. Застосовують два типи крокв — висячі й приставні. Висячі крокви складаються з двох кроквяних ніг колод діаметром 130—160 мм чи дощок перерізом 40—180 мм, що працюють на стиск і вигин і передають зусилля розпору на дерев'яну затяжку, за яку править балка горищного перекриття з випущеними кінцями. Якщо дошки мають товщину 40 мм, то замість однієї беруть дві тонші і з'єднують їх між собою болтами, шурупами чи цвяхами. Дощаті крокви легші й зручніші, оскільки всі з'єднання здійснюються на цвяхах з допомогою дерев'яних накладок. Врубки застосовують тільки для з'єднання стояків з прогоном і лежнем (у прикладних кроквах). Стояки роблять з таких самих дощок, що і крокви. Для конькового прогону беруть брус 10 х 10 см, а лежень і мауерлат (опорний брус для крокв) роблять з такого самого бруса чи з колод, стесаних на два канти. Хомути зі сталевої смуги чи скрутки з дроту діаметром 6 мм прибивають великими цвяхами до мауерлату, а у верхньому (коньковому) вузлі — до прогону.  Вузли висячих крокв можна виконати без ригеля чи з ригелем із прольотами відповідно до 6 і 8 м. Одинарне затягування роблять з таких же дощок, що і крокви, а для подвійного затягування беруть дошки товщиною від 4 см. Для ригеля і накладок використовують дошки товщиною 25—30 мм. Якщо у площині крокв твердість забезпечується самою кроквяною фермою, то для протидії вітровим навантаженням у поперечному напрямку необхідно влаштувати один — два діагональні зв'язки у кожному схилі даху. їх виконують з дощок товщиною 30—40 мм, прибитих до основи однієї кроквяної ноги і до середньої частини сусідньої. Усі елементи висячих крокв повинні бути жорстко з'єднані між собою — це кроквяна ферма, що спирається тільки на дві крайні опори. Кроквяні ноги висячих крокв, спираючись одна на одну в коньку, створюють значний горизонтальний тиск, що передається стінам. Нижній пояс кроквяної ферми (затягування) гасить розпір.  У коньку кроквяні ноги з'єднують у півдерева, а нижні кінці врубують у балку. Відстань між сусідніми кроквами 100-120 см. Переріз крокв залежить від їх навантаження (вага покрівлі, снігу), розміру прольоту, кроку крокв і кута їх установки (див. табл.). Застосовуючи підкоси, можна трохи зменшити переріз крокв. Кут установки крокв (нахил покрівлі) береться 30°. Прикладні крокви при будівництві лазні резонно застосувати для односхилого даху. їх укладають уздовж схилу. Спираються вони безпосередньо на зовнішні стіни, тому затягування не потрібно. Якщо стіни цегельні чи панельні, то крокви повинні спиратися на стіни через настінний брус-мауерлат. Установка прикладних крокв, таким чином, трохи простіша. Кроквяні ноги треба жорстко з'єднати з опорними елементами й у кінцевому результаті зі стінами, щоб дах не віднесло вітром. Роблять це з допомогою сталевих шпильок з різьбою, скоб чи сталевого дроту діаметром 6—8 мм. Крокви підтримують решетування, тип якого залежить від типу покрівлі.  А. Є. Безуглий | |
| Просмотров: 1828 | | |
| Всего комментариев: 0 | |